"Прив'язали до кінського хвоста"

Злочин червоних партизанів в с. Колодії Маневицького р-ну Волинської області.

Свідчать:

Іванчук Олександр Вікторович — 22.08.1930 р. н.

Васильчук Віра Карпівна — 01.10.1928 р. н.

Обрубник (Семенюк) Неоніла Давидівна — 28.11.1929 р. н.

Адамович Зосим Данилович — 12.09.1929 р. н.

Поляки не жили, їхньої пляцувки в околиці не було, а тому — й грабіжницьких нападів на українських мешканців. Замінили їх у цьому, напевне розділивши зони «впливу», червоні партизани, яких інакше, як бандитами, в селі не звуть.

Жителям села, що давали їм ніби недостатню кількість продуктів харчування, вони спалили хати (не менше 10), убили за це Коропчука Юхима Федоровича, Миколайчика Івана Миколайовича, Вакульчука Кирила Дем'яновича, Олексія (прізвище невідоме), р. 21 (родом із села Костюхнівка), прив'язали до кінського хвоста, партизан сів на коня, погнав ускач. Відв'язали мертвим. «Народні месники» вбили також 13-річного Герасимчука Герасима Яковича. Тікав від них у поле. Бачили, що дитина. Та ж доля спіткала інших їхніх «ворогів» — 50-річних мешканців села Панаса і Бориса (прізвища невідомі), Левкова Саву і його сина Максима, котрого закатували.

Пущук І. А. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938-1944 років. Рожищенський і Маневицький райони. — Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. — С. 275-276.

 

"У 1943 р. червоні партизани неодноразово приходили в село"

Злочин червоних партизанів в с. Градиськ Маневицького р-ну Волинської області.

Спогад Горайчука Іларіона Федотовича — 23.02.1933 р. н.

«У 43-му році в наших лісах з'явилося багато червоних партизанів. Вони убили в нашому селі Горайчука Якова, Данилюка Якова, Лукаша Івана, Остапчука Харитона, «Швайчунів» — чотирьох хлопців.

Потім енкаведисти — Пріську Пашук: за коси прив'язали до воза, протягли п'ять кілометрів до села».

Свідчать:

Горайчук Петро Федорович — 09.06.1925 р. н.

Горайчук Февронія Денисівна — 15.06.1928 р. н.

Линдюк (Романюк) Ганна Трохимівна — 23.12.1936 р. н.

«У 1943 р. червоні партизани неодноразово приходили в село, убили Горайчука Якова, 20 р., Данилюка Якова, 21 р., Лукашука Івана, 19 р., Остапчука Харитона, 50 р., Островик Ганну, р. 30, а також Івана «Швайчука», три брати якого Никон, Сергій і Михайло були у повстанцях, усі загинули».

Пущук І. А. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938-1944 років. Рожищенський і Маневицький райони. — Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. — С. 246-247.

Криваве Водохреща

Злочин червоних партизанів в с. Холоневичі Ківерцівського р-ну Волинської області.

Спогад Панасюка Василя Аврамовича — 25.11.1932 р. н.

«Після того в 44-му році на Водохреще прийшли до нас червоні партизани. Велика сила їх. Арештували шість чоловік. Постріляли. Лебедюк Остап Ігорович, Случик Федось Гнатович, Лебедюк Федір Хомович, Лебедюк Юхим Климович, Случик Андрій Давидович, Лебедюк Василь».

Свідчать також:

Панасюк Василь Аврамович — 25.11.1932 р. н.

Лебедюк Федір Савович — 07.05.1932 р. н.

Гуменюк (Сосинець) Євгенія Филимонівна — 1923 р. н.

Лебедюк Андрій Федорович — 31.06.1927 р. н.

«На початку 1944 р. червоні партизани, вчинили на с. грабіжницький напад із ур. Лопатень, де таборували, вбили Лебедюка Остапа Ігоровича, Случика Федора Гнатовича, Лебедюка Федора Хомовича, Лебедюка Юхима Климовича, Случика Андрія Давидовтча, Лебедюка Василя».

Пущук І. А. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938-1944 років. Ківерцівський район. — Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2008. — С. 255, 257.

"Вероятно, эти отряды занимаются только очковтирательством"

ИЗ ПИСЬМА ПРЕДСТАВИТЕЛЯ ЦК КП/Б/У И. СЫРОМОЛОТНОГО ЧЛЕНУ ПОЛИТБЮРО ЦК КП/Б/У Л. КОРНИЙЦУ И НАЧАЛЬНИКУ УШПД Т. СТРОКАЧУ О РЕЗУЛЬТАТАХ «СТАЛИНСКОГО» РЕЙДА» СУМСКОГО ПАРТИЗАНСКОГО СОЕДИНЕНИЯ

10 января 1943 г.

[…]
Очень много отрядов, с которыми мы установили связь это белорусские партизаны, причём многочисленные, имеющие в своём составе по нескольку тысяч человек. К таким отрядам относятся [отряды] Капусты, Комара, Куликовского, Кравченко, Болотина и др., действующих в Пинской области. Об этих отрядах следует отдельно сказать. Все эти отряды пассивно действующая толпа. Вооружены они плохо, боеприпасов по 10-15 патронов.Противника боятся. Он их не беспокоит также. Живут эти отряды за счёт населения, живут в лесах, землянках, никого к себе не подпускают из населения из боязни обнаружить себя.

Население ропщет на эти отряды, так как они съедают у населения всё лучшее, берут одежду, обувь. Пользы от этих отрядов ни на грош. Может тов. Пономаренко льстит себя надеждой на их предстоящую какую то роль или льстит себя цифрой отрядов Белоруссии, но мы встречались с десятками отрядов многочисленных Белоруссии, откровенно скажу — не имели ни одного боеспособного — эти отряды можно определить — народные иждивенцы.

Collapse )

Хутір Киї

15 вересня 1944 р. прикордонники НКВД під час бою з УПА спалили хутір Киї і декілька хат в с. Нестаничі Радехівського району Львівської області.

Бій проходив між прикордонними військами НКВД з одного боку, та сотнями УПА «Крилаті», «Галайди 2» і місцевого Самооборонного кущового відділу (СКВ) з іншого.

Каплиця на місці спаленого енкаведистами хутора Киї.

Джерела 1 2

На Водохреща 1944

19 січня 1944 р. загін червоних партизанів під командуванням Юзефа Собесяка із з'єднання Василя Бегми напав на українське село Годомичі Маневицького р-ну Волинської області.

Юзеф Собесяк-"Макс"
Юзеф Собесяк-"Макс"

Спогад Мосійчука Петра Трифоновича — 10.06.1931 р. н.

На Водохреща 1944 року, 19 січня, коли українські повстанці пішли на схід і в селі для захисту населення не було нікого при зброї, у Годомичі ввірвався загін з'єднання Бринського. Це були партизани-поляки з загону Собєсяка. Вбивали людей на вулицях. Кого застали, стріляли в ліжка. Це було саме на свято, в одній хаті зібралося багато людей. У господаря Кравчука Максима було 8 чи 10 гостей. Їх усіх вивели з хати, вишикували біля клуні, з автоматів постріляли. 8 чоловік убили. Жодних військових серед них не було. Живим із розстрілюваних залишився сам господар, який упав раніше. Розказував потім, що поляки стали стріляти без усякої причини.

Свідчать також:

Омельчук Лілія Григорівна — 27.09.1922 р. н.

Мосійчук Надія Трифонівна — 25.10.1936 р. н.

Пацюк  (Климець) Євдокія Андріївна — 12.11.1930 р. н.

Collapse )

Кривавий Спас

19 серпня 1944 р. відбувся бій українських повстанців із військами НКВД біля с. Пирятин Жовківського р-ну Львівської області. Після поразки у бою з повстанцями, розлючені енкаведисти вирішили зігнати злість на цивільному населенні в с. Пирятин.

Стенд у НД с. Пирятин із списком спалених господарств 19 серпня 1944 року.
Стенд у НД с. Пирятин із списком спалених господарств 19 серпня 1944 року.

На наступний день – в неділю, 20 серпня, з боку Погариська, йшла друга тура енкаведистів. В них була нова мета – як в помсту за програний бій спалити Пирятин. Якраз як люди поверталися з церкви, почали палити село зі сторони присілка Гелетії. Було спалене повністю село Пирятин і навколишні села– Сподини, Барани, Яцуни, Стадницькі. Перед с.Пирятин є присілок Кочани, то там спалили декілька хат, бо думали, що це Пирятин, а потім коли довідались, що ні, то припинили.

За свідченнями очевидців, були випадки, коли енкаведисти змушували палити господарів свої господарства. Тоді так само і вбивали місцеве населення, і грабували господарства. Залишились неспаленими чотири двори. Дві хати випадково не побачили, що не горять, ще в одній був на столі покійник, а господар ще одної повіз пораненого командира червоноармійців до лікарів. Таким чином вони залишились. Всі, хто залишились без нічого, – хати, господарських будівель, їжі, одягу, переважно пороз’їжджалися по родичах, перезимували там, а навесні починали відбудову втрачених господарств.

Collapse )

Напад УПА на Камінь-Каширський (19-20 серпня 1943 р.)

В ніч з 19 на 20 серпня 1943 р. українські повстанці напали на м. Камінь-Каширський. Під Каменем-Каширським розташовувалося німецьке летовище, в самому місті німецький гарнізон - близько 350 чоловік (в т. ч. 75 бійців німецької шуцполіції, 63 польських поліцисти і 9 працівників СД).

Напад здійснили сили УПА під командуванням Юрія Стельмащука-«Рудого», атаку на місто проводив курінь  «Криги» і сотні «Лисого» та «Кубика» (до 800 осіб) при підтримці важких мінометів і гармати калібру 76 мм.

Юрій Стельмащук - "Рудий"
Юрій Стельмащук - "Рудий"
Collapse )

Операція «Волинь» (11 серпня 1943 р.)

11 серпня 1943 р. вищий фюрер СС і поліції в Райхскомісаріаті Україна Ганс Адольф Прюцман віддав наказ про антипартизанську операцію під кодовою назвою «Волинь». Операція була спрямована проти українських повстанців.

Обергруппенфюрер СС Ганс Адольф Прюцман
Обергруппенфюрер СС Ганс Адольф Прюцман
Collapse )

"Завели в ліс, там їм повідрубували голови"

Злочин червоних партизанів в с. Вовчицьк Маневицького району Волинської області.

Свідчать 

Єржикевич Корній Петрович — 20.11.1925 р. н.

Максимчук Варвара Кирилівна — 15.12.1922 р. н. 

Колбун Степан Ісакович — 01.03.1925 р. н. 

Хомич (Собецька) Марія Созонтівна — 05.03.1937 р. н. 

Козюк (Редько) Анастасія Нечипорівна — 07.06.1938 р. н. 

Недобрий спогад залишили по собі червні партизани, які приходили уперемішку з гітлерівцями та поляками-шуцманами. Грабували теж. Убили Шевчука Євдокима. Його сина Степана і Колбуна Якова забрали з собою — додому не повернулися. Лук'яновича Тита, 70 р., Шевчука Федота, 60 р., Хомича Івана, Євжикевчиа Петра , р. 70, завели в ліс, там їм повідрубували голови. Застрілили глухого діда Максимчука Потія, що йшов до сина, не почув окрику. Приходько Йосип, коли забирали в нього доброго коня, відважився сказати недобре слово про того коня, що йому залишили взамін, —  застрілили як шпигуна або націоналіста.

Пущук І. А. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938-1944 років. Рожищенський і Маневицький райони. — Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. — С. 226.