viktor_lviv

Ще про напад червоних партизанів на село Лахвичі

19 грудня 1943 р. загін червоних партиазнів ім. Ванди Василевської напав на с. Лахвичі Любешівського району Волинської області.

Спогад Мельника Івана Аврамовича — 18.01.1928 р. н.

Наше село звалося «нейтральним». У Люб'язі  були червоні партизани, у Пнівному — бандерівці, повстанці. На Миколу сталася сутичка в селі. Прийшли партизани, а тут була повстанська боївка. Одного партизана вона забила. А партизани давай палити село, людей бити. Малих дітей вбили, старих людей. Всього забили 42 душі чи 43. Забили: Мотруну, її сина, дітей, Марію Сінчук, Катерину Сінчук, Мелеш Василя, Фесика Василя, Фесик — жінку, Сінчука, здається, Івана, сім'ю його всю вбили — жінку, сина, невістку, дітюка. Бартошика забили. Багацько. Ще Данила. Божка Олександра, Божка Порфила забили.


Спогад Павліка Івана Васильовича — 20.01.1928 р. н.

Я, Іван Васильович Павлік, пам'ятаю, хоч малим був, як серед ночі 19 грудня 43-го року ввірвалися до нас партизани — з загону Ванди Васілєвскої. Поляки. Звали їх: польські партизани, польські партизани Ванди Васілєвської. 

Чи сутичка з бандерівцями була, я не знаю. Пам'ятаю одне: поляки побили людей. Сорок дві душі було нараховано. Одного з наших забрали в Шлапань. З підводою забрали. Хотів виїхати з дому. Зловили. Фамілія його Якимчик. Забрали його з собою. Там самого забили. А всіх тут у селі. Убиті: Фесик Іван, його жінка, син, невістка, дитина. Мельника забили, Бартошика, по вуличному звати, Смокович Євгенію поранили, вона вмерла. Багато. 


Свідчать також Марчик Михайло Степанович — 17.09.1917 р. н., Герець Олександр Іванович — 05.10.1915 р. н., Фесик Оксана Романівна — 01.10.1929 р. н., Герець Ганна Олексіївна- 22.09.1929 р. н.

Трагічним днем для села стало 19 грудня 1943 р. (на Миколу). В селі відбулася сутичка повстанців із радянськими партизанами. Це був загін ім. Ванди Василевської, що  складався з поляків. У перестрілці один із партизанів загинув. Польський загін кинувся мстити безневинним мешканцям Лахвичів.  Спалено 120 обійсть, убито 42 (за іншими даними 43, 45, 48) жителів села в т. ч. дітей, старих. Загинули постріляні, порубані, заколоті: Бартошик Пилип, Божки Василь і Федось, Божко Олександр з дружиною Агафією, Кравчик Данило, Лукашевич Мотря з двома дітьми, Мельник Василь, Марчик Остап, сінчук Мотря, Сінчук Марія, Смоковичі Євгенія і Соломія, Хвесик Панас, Хвесики Василь і Демид, Хвесик Іван, його дружина, син і невістка з немовлям, Хвесик Марія, Якимчик Данило. Іншого Якимчика забрали з собою,  вбили в селі Шлапань. 

«Народні месники повернулися до постою з довжелезною валкою підвід, навантажених майном села, пригнали череди худоби й овець. Село не стало відомим, як — хоч би про людське око, — відреагувало на цей акт «визволення» радянське командування партизанів, що йому поляки, звичайно ж, підлягали. Напевне, саме з його дозволу погром села вчинено.

Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938-1944 років. Камінь-Каширський, Любешівський, Ратнівський і Стаоровижівський район / упоряд. і авт. коментарів І. Пущук; за заг. ред. почесного доктора Луцького національного технічного університету, народного депутата України Я. П. Федорчука. — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2011. — С. 188-190.


Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic